Борзов Роман Миколайович, лікар уролог, хірург,операції

Уретерореноскопія

admin — Thu, 07 Mar 2019 19:22:37 GMT

Уретерореноскопія (УРС) - метод діагностики, спрямований на вивчення стану сечовивідних шляхів, сечового міхура і ниркової балії. З його допомогою можна отримати максимальну кількість корисної інформації, визначити всі можливі порушення і способи їх подальшого лікування.

Для проведення дослідження використовується уретерореноскоп. Це тонкий інструмент, він легко проходить по сечовивідних шляхах і досягає потрібного ділянки. Прилад дозволяє не тільки виконувати діагностику, а й певні терапевтичні дії.

Показання до уретерореноскопіі
Основні показання до виконання обстеження:

Болі неясного характеру.
Наявність певних захворювань цієї системи і необхідність додаткового огляду.
Виконання глибокої діагностики, уточнення діагнозу при неефективності інших методів.
Пошук каменів в сечоводах, сечовому міхурі і в нирках з подальшим видаленням.
Тривале і неефективне лікування консервативними методами.
При неефективності інших способів лікування і стійких симптомах лікар призначає цю процедуру. Під час її виконання він може не тільки виконати безпосередню діагностику, а й необхідні маніпуляції для досягнення потрібного результату.

Підготовка до уретерореноскопіі
Перед обстеженням слід виконати аналіз крові з визначенням її згортання, рівня глюкози та креатину, вивчення сечі для пошуку інфекцій, ЕКГ, рентгенографію сечової системи. Лікар зможе зробити висновок про наявність захворювань, каменів, оцінити їх приблизний розмір і розташування. Тільки після отримання всіх результатів можна призначити УРС.
Додатково слід з'ясувати у пацієнта наявність алергії на певні препарати і раніше виявленої непереносимості. Ці кошти заборонено використовувати під час процедури, вони можуть привести до несприятливих наслідків.
Перед початком в організм вводяться знеболюючі засоби. Зазвичай використовується спінальна анестезія, вона дозволяє заблокувати всі неприємні відчуттів і полегшити діагностику для пацієнта. Це метод знеболення відмінно показав себе, а людина залишається в створенні під час обстеження.

Техніка проведення уретерореноскопіі
Для хворого проводиться анестезія, лікар чекає початку її дії. Після ендоскоп обережно вводиться в сечовипускальний канал. На кінці приладу встановлена камера і джерело світла, лікар переглядає зображення на екрані.
Просування відбувається під постійним контролем зору, фахівець повільно вводить прилад, досягає сечового міхура і нирок. Він оглядає стан тканин, виявляє камені, фіксує їх розташування.
При необхідності одночасно проводиться операція по видаленню і дроблення каменів. Вони витягуються за допомогою щипців або руйнуються на більш дрібні частини. Прилад поступово виймається, разом з ним лікар може дістати виявлені камені. При операції на сечоводі рекомендується встановити стенд, в подальшому він видаляється лабораторно.
Після вилучення всіх конкрементів і закінчення процедури медичні працівники контролюють стан пацієнта, відсутність ускладнень і відновлення після анестезії.

Час проведення уретерореноскопіі
Тривалість дослідження залежить від багатьох факторів, в тому числі від його складності, необхідності екстреного виконання втручання і видалення каменів. Зазвичай вона займає не більше 30 хвилин.

хворобливість уретерореноскопіі
Всі маніпуляції проводяться тільки під анестезією, а пацієнт не відчуває болю. Можна не боятися цього обстеження, людина не відчує неприємних відчуттів, воно пройде швидко і легко.

переваги уретерореноскопіі
За допомогою цієї методики можна провести глибоку діагностику, отримати максимальну кількість корисної інформації. Лікар не тільки виявить камені, але і виконає їх додаткове видалення. Спосіб може використовуватися в якості термінової допомоги, при виникненні сильних кольок у хворого і необхідності проведення ендоскопічної операції.
Після виконання маніпуляцій не потрібно тривалого відновлення для пацієнта. Він швидко повернеться до нормального життя, відсутність травмуючих чинників можна назвати основною перевагою УРС.
Процедура проходить абсолютно безболісно для людини. За рахунок використання сучасних анестетиків повністю виключаються неприємні відчуття

Уретрит

admin — Thu, 07 Mar 2019 19:20:29 GMT

Уретрит - запалення сечовипускального каналу (уретри), викликане враженням стінки каналу різного роду бактеріями і вірусами.

За характером перебігу уретриту виділяють гостру і хронічну форму захворювання. Уретрити ділять на гонорейні (їх лікуванням займається венеролог) і негонорейні. Негонорейні уретрити можуть бути інфекційними та неінфекційними, наприклад, при променевому, токсичному, алергічному уретриті. Ще патологія може розвиватися після лікувально-діагностичних процедур, наприклад, після катетеризації сечового міхура або введення препаратів.

Уретрит виникає зазвичай в результаті зараження венеричними хворобами при статевих зносинах або при попаданні в уретру гнієтворних бактерій у осіб, що порушують правила особистої гігієни; рідше мікроби заносяться в уретру з вищерозташованих органів при їх запаленні або по кровоносних і лімфатичних судинах з наявних в організмі вогнищ запалення, наприклад: мигдалин при тонзиліті, каріозних зубів.

Симптомами уретриту є хворобливе сечовипускання, а також виділення гнійного характеру із сечовивідного каналу (піурія), почервоніння і злипання країв його зовнішнього отвору. При появі цих симптомів слід негайно звернутися до лікаря, так як подальше поширення запального процесу може призвести до ураження верхніх відділів сечостатевої системи або формування звуження уретри.

При відсутності лікування уретрит може перейти в гострий простатит, запалення яєчок ( орхоепідидиміт), пухлину яєчок або хронічний уретрит.

Для попередження важливо дотримуватися правил особистої та статевої гігієни, своєчасно лікувати запальні та інфекційні захворювання.

Уретероцеле

admin — Thu, 07 Mar 2019 19:16:14 GMT

Уретероцеле - звуження гирла сечоводу, що приводить до утворення кулястого і кістовідного випинання (грижеподобноє) внутріпузирного відділу сечоводу, що складається з двох шарів слизової оболонки - всередині сечоводу і зовні сечового міхура, через що відбувається порушення відтоку сечі і виникнення уретрогідронефротіческой трансформації і хронічного пієлонефриту

Причинами можуть бути закупорка гирла сечоводу, аномалія будови м'язового шару в дистальному відділі сечоводу, надмірне розширення дистального відділу сечоводу в ході розвитку [2]. У дівчаток зустрічається в три рази частіше, ніж у хлопчиків /

В основному скарги хворих починаються вже при вторинному пієлонефриті - підвищення температури, піурія (домішка гною до сечі), запори або проноси, болі в животі і блювота, утруднене сечовипускання [3].

Діагностика зводиться до екскреторної урографії (внутрішньовенне введення рентгеноконтрастного речовини), УЗД нирок або сечового міхура, цистографія, цистоскопія

Сечокам'яна хвороба

admin — Thu, 07 Mar 2019 19:10:13 GMT

Сечокам'яна хвороба (уролітіаз) - захворювання, що виявляється формуванням конкрементів в органах сечовидільної системи.

Іноді терміни уролітіаз і нефролітіаз використовуються як синоніми, проте нефролітіазом більш правильно називати наявність конкрементів в нирках (але не в інших відділах сечовидільної системи). Разом з тим нефролітіаз - найбільш часта причина появи конкрементів в нижніх відділах; рідше конкременти утворюються в сечовому міхурі, викликаючи його запалення (цистит).

Уролитиаз поширений в будь-якому віці, частіше за все - з 20 до 50 років. Сечокам'яна хвороба становить 30-40% серед причин госпіталізації в урологічні відділення лікарень. Обструкція сечоводу конкрементом (ниркова колька) проявляється гострою спастичним болем в поперековій області, нудотою, блювотою, гематурією. При тривалому анамнезі уролітіазу можливий розвиток пиелита і пієлонефриту.

Гідронефроз

admin — Thu, 07 Mar 2019 19:05:25 GMT

Гідронефроз - стійке, прогресуюче розширення ниркової миски та чашок на грунті порушення відтоку сечі в піелоуретерального сегменті, що приводить до поступової атрофії ниркової паренхіми. Випадки захворювання в залежності від віку зустрічається у 0,6-4,5% населення. Основною ознакою є розширення ниркової миски - місця, де скупчується сеча після її виробництва [2]. В результаті гідронефрозу накопичення сечі в одній або обох нирках може призводити до набрякання бруньок і збільшення їх розміру

Поряд з піелоектазія нирок гідронефроз часто виявляється при ультразвуковому обстеженні плода під час пренатальних скринінгів.

Виділяють три стадії розвитку цього захворювання:

I стадія - розширена тільки миска , функція нирки не змінена або порушена в легкому ступені.
II стадія - розміри нирки збільшені на 15-20%, миска значно розширюється, стінка її стоншується. Значно порушується евакуаторної здатність миски. Функція нирки знижується на 20-40%.
III стадія - розміри нирки збільшені в 1,5-2 рази. Миска і чашки сильно розширені, нирка являє собою багатокамерну порожнину. Відзначається різке порушення евакуаторної здатності мсиски . Функція нирки знижена на 60-80% або відсутня взагалі.
Залежно від вираженості атрофії паренхіми нирок розрізняють 4 ступеня гідронефрозу:

1 ступеня - паренхіма збережена,
2 ступеня - незначне пошкодження паренхіми,
3 ступеня - значне пошкодження,
4 ступеня - відсутність паренхіми, нирка не функціонує.
Залежно від причини гидронефроз може бути вродженим або набутим.

При природженому гідронефростенозі може мати місце вада клітинної структури нефрона або стеноз піелоуретерального сегменту який обумовлений стенозом, клапаном слизової оболонки сечоводу, здавленням додатковим посудиною і т. Д.
Набутий гидронефроз може бути викликаний сечокам'яною хворобою, пухлинами, пошкодженням сечових шляхів.
Як вроджений, так і набутий гідронефроз може бути асептичним або інфікованим.

Клінічно гідронефроз проявляється болями в животі, вторинним пієлонефритом і пухлиноподібні освітою в черевній порожнині, що виявляється при пальпації живота. У дітей раннього віку на перший план виступають збільшення живота, диспепсія, блювання, неспокій і ознаки інфекції сечовивідних шляхів. При двосторонньому гідронефрозі можливо відставання дитини в розвитку.

Діагноз ставиться на підставі УЗД, екскреторної урографії і ренографії.

При пренатальному діагностуванні ступінь захворювання визначається розміром ниркової миски , заміряли за допомогою УЗД.

Лікування при 2 стадії консервативне, спрямоване на стимуляцію відтоку сечі. При наступних стадіях вирішують питання про хірургічне лікування, направленому на відновлення прохідності піелоуретерального сегменту. Наприклад, постановка нефростоми, при якій відновлюється відтік сечі і знімається запалення ,а протім вирішується питання про хірургічне лікавуння причини обструкції.

Водянка оболонок яєчка

admin — Thu, 07 Mar 2019 18:55:13 GMT

Водянка оболонок яєчка (водянка яєчка, гідроцеле - від др.-греч.ὕδρω - вода і κήλη - здуття) - скупчення серозної рідини між власними оболонками яєчка, при якому воно збільшується в розмірах. Нерідко зустрічається у дітей. Спостерігається у 5% чоловіків. У дорослих захворювання частіше придбане у дітей - зазвичай вроджене. Водянку оболонок яєчка класифікують по генезу або по гостроті захворювання.

За генезу: вроджена і набута
Вроджена форма може бути ізольована або сполучена з іншою порожниною.
Придбана форма: первинна (ідіопатична) або вторинна (симптоматична).
За характером захворювання:
гостра або хронічна форма.
Огляд і пальпація геніталій. Слід проводити диференційну діагностику з паховою і пахово-калитковою килами, кістами з водянкою сім'яного канатику, пухлинами яєчка і сперматоцеле. Захворювання зустрічається досить часто і спостерігається як у дітей, так і у дорослих.

У нормі закладка яєчка відбувається в заочеревинній області, потім сформоване яєчко мігрує в калитку під впливом чоловічих гормонів за участю «гунтерова» тяжа в оточенні вагінального відростку очеревини. Просвіт цього відростка до моменту народження дитини повинен повністю закритися. У тому випадку, коли відбувається порушення процесів облітерації (закриття), виникають водянка яєчка або пахова кила в залежності від діаметра відростка.

При цьому рідина з черевної порожнини по протоку вільно потрапляє в оболонки яєчка. Іноді відбувається тільки часткове закриття вагінального відростка. В цьому випадку вагінальний відросток очеревини облитерируется на різних рівнях пахового каналу і яєчка. Це призводить до таких захворювань як ізольована водянка яєчка (кіста яєчка), ізольована водянка сім'яного канатика (кіста сім'яного канатика) і ізольована водянка сім'яного канатика і яєчка (кіста сім'яного канатика і яєчка).

Піхвова оболонка яєчка виробляє рідину, яка служить як би мастилом для яєчка і сприяє його вільному переміщенню всередині мошонки. У нормі підтримується баланс між виробленням цієї рідини і її зворотнимвсмоктуванням.

З порушенням цього механізму пов'язана так звана фізіологічна водянка. Вона зустрічається приблизно у 10% новонароджених і більше ніж в половині випадків зникає самостійно до кінця першого року життя дитини. Причина її розвитку полягає в недосконалості лімфатичного апарату пахової області у новонароджених і грудних дітей, що веде до уповільненого зворотному всмоктуванню (абсорбції) утворюється серозної рідини між оболонками яєчка. У міру зростання дитини можливі завершення облітерації вагінального відростка і збільшення абсорбційних властивостей його оболонок, що у значної частини дітей призводить до самостійного лікуванню водянки.

Придбана водянка виникає при гострому або хронічному запаленні яєчка, при травмі яєчка, при серцево-судинної недостатності, при новоутворенні органів мошонки. Оперативні втручання на статевих органах також можуть привести до гідроцеле. Це так звана реактивна «симптоматична» водянка, яка проходить у міру лікування основного захворювання.

Механізм розвитку пов'язаний з ущільненням оболонок яєчка, що порушує лимфоотток з пригніченням мікроциркуляції (порушенням кровообігу). В результаті цього відбувається скупчення рідини між оболонками. Водянка оболонок яєчка розвивається без болю і без будь-яких розладів. Накопичення рідини протікає повільно і непомітно, іноді стрибкоподібно. Збільшення мошонки може бути невеликим, але іноді воно досягає розмірів гусячого яйця і навіть голови дитини. При водянці оболонок яєчка дуже великих розмірів виникають труднощі при сечовипусканні і статевому акті. Гидроцеле має гладку поверхню і щільно-еластичну консистенцію, безболісно при пальпації, визначається флуктуація. Шкіра мошонки вільно береться в складку. Яєчко зазвичай промацати не вдається, і тільки при невеликій водянці воно може визначатися внизу припухлості. При диафаноскопии відзначається просвічування всієї освіти. Симптом просвічування буває негативним тільки в тих випадках, якщо оболонки яєчка різко потовщені, є гематоцеле або піоцеле (кров або гній в оболонках яєчка), або пухлина яєчка. Гематоцеле - крововилив в порожнину водянки оболонок яєчка, яке може виникнути в результаті травми, при геморагічних діатезах, після невдалої пункції гідроцеле. Гнійна водянка яєчка виникає частіше при орхіту і епідидиміту в результаті проникнення інфекції при абсцесі яєчка або придатка яєчка.

Діагноз водянки яєчка встановлюють за допомогою ультразвукового дослідження яєчок і диафаноскопии. При ультразвуковому дослідженні знаходять накопичення рідини між оболонками яєчок і незмінені яєчко, оцінюють обсяг рідини і її лікворну структуру. Діафаноскопія (від др.-греч.διαφανής «прозорий» і σκοπέω «спостерігаю») - метод, заснований на просвічуванні. При гідроцеле вся освіта просвічується рівномірно. Однак метод не завжди інформативний. Після перенесеного запалення оболонок яєчка або гематоцеле просвічування може бути нерівномірно. Діафаноскопія також дозволяє проводити диференційну діагностику з грижами (кишечник, пасмо сальника), коли виявляється порушення прохідності світла через припухлість.

Причини вродженої водянки яєчка наступні. Яєчко у внутрішньоутробному періоді спускається в мошонку по паховому каналу, разом з яєчком переміщається і частина очеревини, яка називається вагінальним відростком очеревини. Потім просвіт вагінального відростка очеревини заростає. Якщо цей проміжок не заростає, з черевної порожнини в ньому збирається рідина. Крім того клітини внутрішньої оболонки очеревини, якою покритий відросток очеревини зсередини, самі здатні продукувати рідину. Вагінальний відросток може сполучатися з очеревиною або бути сліпим. Якщо він повідомляється з очеревиною, рідина іноді може циркулювати з гідроцеле в черевну порожнину. Якщо гідроцеле виявляють у новонародженої дитини, лікування не починають. Така водянка яєчка може зникнути сама при заращении відростка очеревини і розсмоктуванні рідини з порожнини гідроцеле.

Придбана водянка яєчка виникає при запальних захворюваннях органів мошонки, травмах мошонки і промежини, порушення лімфатичного відтоку від мошонки. Іноді водянка оболонок яєчка може бути реактивної при запальних процесах в яєчках або в придатках яєчок або при перекруте яєчка. Така водянка яєчка зникає при зникненні основного захворювання.

Лікування водянки яєчка при запальних захворюваннях яєчка і його придатка полягає в лікуванні основного захворювання: призначення антибактеріальної терапії, спокій і носіння суспензорія. Для видалення рідини з порожнини гідроцеле проводять пункцію водянки яєчка. Рідина при цьому видаляють, а в порожнину вводять склерозуючий препарати. У цього методу лікування можуть бути ускладнення. При невдалої пункції оболонки яєчка можуть бути пошкоджені, виникає крововилив і в порожнині гідроцеле накопичується кров. Іноді в порожнину гідроцеле може бути занесена інфекція і виникає запальний процес. Радикальним методом лікування вважається операція. При водянці оболонок яєчка виконується три види оперативних втручань.

Операція Винкельманом. При цьому оперативному втручанні один з листків власної оболонки яєчка розсікають по передній поверхні, вивертають навиворіт і зшивають позаду яєчка. При цьому накопичення рідини більше не відбувається.

Операція Бергмана. Частина внутрішнього листка власної оболонки яєчка видаляють, решту зшивають. В післяопераційному періоді призначаються антибактеріальні препарати і протягом деякого часу носіння суспензорія.

Операція Лорда. При цій операції проводиться розтин оболонок яєчка, вивільнення водяночной рідини і т.зв гофрування вагінальної оболонки навколо яєчка. При цьому саме яєчко від навколишніх тканин не звільняється і в рану НЕ вивіхівается. Це дозволяє знизити травматизацію прилеглих тканин і живлячих судин яєчка.

Тим не менше, немає принципової різниці між запропонованими операціями (Винкельмана, Бергмана або Лорда). Так в більшості випадків хірург визначає вид пластики оболонок яєчка вже під час операції. Так, наприклад, нераціонально робити операцію Винкельманом або Лорда при водянці великих розмірів, коли є надлишок оболонок. Операція Лорда також не підійде при застарілої водянці, коли оболонки стають жорсткими і їх гофрування призведе до поганого результату з точки зору естетики.

За перебігом розрізняють гостру і хронічну водянку яєчка. Зазвичай водянка оболонок яєчка не супроводжується больовими відчуттями. Рідина в оболонках яєчка може накопичуватися дуже повільно, в деяких випадках накопичення рідини може йти скачками. При водянці оболонок яєчка в мошонці можна промацати утворення грушоподібної форми, основа якого внизу, а звужена верхівка спрямована до пахового каналу. Іноді рідина може потрапляти в паховий канал. Тоді водянка яєчка може мати вигляд пісочного годинника з перетяжкою в області зовнішнього пахового кільця. Розміри гідроцеле можуть бути різними: від невеликих збільшень розмірів мошонки до кулястого утворення розміром з футбольний м'яч. Болей при тому, що промацує найчастіше не буває. Шкіра на мошонці залишається нормальною, легко зміщується. Водянка яєчка промацується як щільне еластичне освіту. При великому розмірі гідроцеле вона може стати перешкодою для здійснення статевого акту, іноді виникають труднощі при сечовипусканні.

Літотрипсія

admin — Thu, 07 Mar 2019 18:50:56 GMT

Літотрипсія (від лат. lithos - камінь + tribein — розтирати, подрібнювати, дробити) — медична процедура, націлена на фізичне руйнування конкрементів у тілі людини (ниркові камені, камені в жовчному міхурі та камені в шлунково-кишковому тракті). Камені можуть відрізнятися за розмірами та хімічним складом. Один із типів каменів показано на рисунку.

Як фізичні фактори, що використовуються для руйнування твердих утворень використовуються механічні ударні хвилі

Використовуються також інтенсивні електромагнітні хвилі (лазерневипромінювання). В цьому випадку до ударно-хвильового механізму руйнування додається руйнування за рахунок теплових напружень. Важливе значення для інтенсифікації руйнування має зміна механічних властивостей каменів при інтенсивному нагріві.

Історія сечокам'яної хвороби така ж довга, як історія людства. Найстаріша знахідка ниркового каменядатується 4800 роком до нашої ери. Камінь був знайдений в мумії шістнадцятирічного хлопчика в Єгипті. На певних стадіях цієї хвороби пацієнт відчуває дуже сильні болі і це стимулювало медиків на пошук способів видалення каменів для полегшення стану пацієнта. І як відмічав Гіппократ, для допомоги пацієнтам існували окремі люди. Історичний огляд з найдавніших часів медичної практики стосовно сечокам'яної хвороби надано в[прояснити

Успішне використання першого літотриптера для руйнування каміння в сечовому каналі здійснено в лютому 1980 року в Німеччині[1]. При цьому використовувався прилад, створений спільно вченими Мюнхенського університету та інженерами фірми «Дорньє». Багато ілюстрована прикладами конкретних літотрипторів історія (до 2000 року) розвитку основних наукових ідей, що використовувалися при розробці технологій медичного використання ударних хвиль подана в роботі[3] За час, що минув зпочатку використання літотрипсії, розвиток технології та зростання кваліфікації лікарів дали можливість проводити руйнування каменів в амбулаторних умовах. Уже через пів години після сеансу пацієнт здатен самостійно залишити клініку.[4]

Розміри каменів, для подрібнення яких можна використовувати процедуру літотрипсії змінювалися з розвитком техніки та зростанням кваліфікації лікарів. В літотрипторах першого покоління для реалізації процедури руйнування пацієнта занурювали в заповнену водою ванну для забезпечення необхідного акустичного контакту між тілом та джерелом акустичних хвиль. У новітніх зразках акустичний контакт звбезпечують з використанням невеликих ємностей, заповнених водою. Зараз ця процедура використовується для подрібнення каменів розміром від 0.5 до 2.5 сантиметрів.

Процедура лазерної літотрипсії була розроблена в 80-ті роки в Wellman Center for Photomedicine. Технологія була запатентована Candela Corporation, яка і виробляла перші комерційні системи лазерної літотрипсії.

В медичній практиці реалізуються декілька типів літотрипсії:

Дистанційна (екстракорпоральна) дітотрипсія, коли камені руйнуються під дією ударних хвиль, що генеруються поза тілом пацієта і спеціальними засобами фокусуються на камені.
Контактна літотрипсія. Джерело енергії, необхідної для руйнування каменю, підводиься до нього з допомогою спеціального ендоскопу без хірургічного втручання. Розрізняють три способи реалізації процедури контактної літотрипсії в залежності від фізичного механізму руйнування каменя.
Ультразвукова літотрипсія, коли з камнем контактує джерело ультразвукових коливань,
Пневматична літотрипсія. Дія на камінь здійснюється механізмом, схожим на відбійний молоток. Точно спрямовані імпульси здатні швидко роздробити камінь.
Лазерна літотрипсія. Досить широко використовується в медичній практиці. Енергія до каменя підводиться від зовнішнього лазера по тонкому світоводу.
Перкутанна літотрипсія. У певних умовах ендоскопічне введення приладу для руйнування каменя здійснюється з виконанням невеликого проколу в тілі пацієнта.
Для генерації ударних хвиль використовуються пристрої з різними способами перетворення електричної енергії в енергію інтенсивних ультразвукових хвиль. Використовують три типи генераторів:

Електрогідравлічний. Хвильове збурення в об'ємі генерується з використанням електричного розряду (Електрогідравлічний ефект). В плазмовому каналі розряду виділяється значна енергія для генерації хвилі стиску в воді. З допомогою спеціального пристрою здійснюється концентрація енергії в невеликому об'ємі, що охоплює камінь, що має бути зруйнований.
П'єзокерамічний. Перетворення електричної енергії в акустичну досягається з використанням матеріалів з п'єзоефектом.
Електромагнітний. Використовуються електромагнітні системи генерації хвиль. Механізм генерації хвиль аналогічний механізму генерації коливань механічних елементів звичайних гучномовців.
Вигляд клініки з літотриптором для здійснення процедури дистанційної ударно-хвильової літотрипсії

Ударні хвилі в усіх пристроях генеруються у вигляді коротких імпульсів. Максимальна величина тиску в імпульсі в фокусі коливається в межах 35-120 МПа (мільйонів паскалів) Атмосферний тиск на поверхні землі коливається поблизу величині 0.1 МПа. Під час одного сеансу лікування генерується від 1000 до 4000 імпульсів

У процедурі лазерної літотрипсії імпульс лазерного випромінювання передається безпосередньо до каменя по волоконно-оптичному каналу. Процедура здійснюється при локальному або загальному знеболюванні і вважається мінімально інвазивним хірургічним втручанням. У системах лазерної літотрипсії використовується гольмійовий лазер, що працює в інфрачервоному діапазоні частот. Лазерні імпульси генерують ударні хвилі, які на фоні локального підвищення температури призводять до руйнування каменя потенційно до дуже мілких частинок. При цьому за рахунок комплексної дії руйнуються камені і тих типів, при руйнуванні яких процедура дистанційної ударно-хвильової літотрипсії виявляється неефективною.

10 февраля 2019

Цистит

admin — Thu, 07 Mar 2019 18:46:18 GMT

Цистит — це запалення слизової оболонки сечового міхура.

У урологічній практиці термін «цистит» часто використовують для позначення симптоматичної сечової інфекції з запаленнями слизової оболонки сечового міхура, порушенням його функції, а також змінами осаду сечі. В англомовній медичній літературі зазвичай пишуть про інфекції або запаленні (нижніх) сечовивідних шляхів, а не про циститі або уретриті окремо. Запалення нижніх сечовивідних шляхів зустрічається як у жінок (переважно), так і у чоловіків (рідше). 60% жінок старше підліткового віку хоч раз стикалися з такими симптомами, у чоловіків вони зустрічаються в 8 разів рідше.

Симптоми циститу залежать від форми хвороби. При гострому циститі хворі скаржаться на різі при сечовипусканні, його почастішання (до декількох разів на годину), болі внизу живота, які посилюються при сечовипусканні, помутніння сечі, підвищення температури тіла до субфебрильної, загальне нездужання. При хронічному циститі в період ремісії симптоми хвороби можуть практично відсутні. У деяких випадках хворі відзначають лише деяке почастішання позивів до сечовипускання. У період загострення симптоми хронічного циститу багато в чому нагадують симптоми гострої форми цієї хвороби.

До характерних симптомів відносяться

часті наказові позиви до сечовипускання при мінімальній кількості сечі;
відчуття неповного випорожнення сечового міхура;
біль (різь, печіння) в кінці сечовипускання;
помутніння, потемніння або домішки крові в сечі (в ряді випадків кров помітна тільки на туалетному папері);
дискомфорт або ниючі болі внизу живота у жінок або в районі прямої кишки у чоловіків.

Черезшкірна нефролітотрипсія (PCNL)

admin — Thu, 07 Mar 2019 18:39:15 GMT

Черезшкірна нефролітотрипсія (PCNL) є процедуру дроблення каменів в нирках лазером, яку виробляють з використанням нефроскопа. Нефроскоп - це оптичний прилад, що дозволяє досліджувати стан нирки. Він вводиться через невеликий розріз шкіри в нижньому поперековому відділі спини. У отвір встановлюють нефростому (порожнисту трубочку), що служить для відводу сечі, і виконують процедуру дроблення каменів

Для цієї мети використовують лазерний промінь або високочастотну вібрацію. Процедура проводиться під загальною анестезією і вимагає подальшої госпіталізації.

Вона проводиться без установки нефростоми. Замість цього в сечовід імплантується стент - підтримуючий пристрій, що забезпечує прохідність сечовивідних шляхів.

Переваги модифікованої процедури:

Немає необхідності в тривалій госпіталізації, пацієнт виписується з клініки на наступний день.
Немає необхідності в високих дозах болезаспокійливих препаратів.
Процедура ефективна, безпечна і результативна у 90% пацієнтів, у тому числі з великими коралоподібні каменями нирок. Великі камені, що мають складну гіллясту структуру, повинні в обов'язковому порядку віддалятися повністю. В іншому випадку існує вкрай висока ймовірність їх рецидиву.
Показання до черезшкірної нефролітотрипсії
Наявність у пацієнта великих каменів (більше 1.5 см в діаметрі). Такі камені неможливо витягнути в ході уретроскопии
Наявність у пацієнта дрібних каменів в поєднанні з рецидивуючими інфекціями або аномаліями анатомічної будови нирок і сечовивідних шляхів
Нефростомія, виконана за екстреними показаннями. Її можна використовувати в цілях нефролітотоміі.
Протипоказання
Черезшкірна нефролітотрипсія (PCNL) - надійна і безпечна альтернатива відкритої операції. Її давно і успішно застосовують в Ізраїлі для видалення великих кораловидних каменів, за винятком важких випадків сечокам'яної хвороби, коли тканинам нирки завдано незворотної шкоди і необхідна нефректомія. У певних ситуаціях замість нефролітотоміі краще уретроскопія, наприклад:

при наявності дрібних каменів (діаметром менше 10 мм)
у пацієнтів з морбідним ожирінням, з масою тіла 200 кг і більше
у пацієнтів, що приймають на постійній основі антикоагулянти - препарати, що знижують згортання крові
процес реабілітації
Після процедури у пацієнта можуть відзначатися:

Гематурія - присутність крові в сечі. Гематурія зникає після вилучення стента або нефростоми.
Дискомфорт і легкі больові відчуття в області розрізу, через який вводиться нефроскоп.
Слабкість і стомлюваність протягом першого місяця після процедури
Якщо нефролітотомія супроводжувалася імплантацією стента в сечовід, можуть спостерігатися часті позиви до сечовипускання, помірний біль в нижньому відділі спини при сечовипусканні, дискомфорт і печіння на заключній стадії спорожнення сечового міхура. У пацієнтів з нефростома відзначається дискомфорт під час сну на тому боці, де знаходиться нефростома. Також деякі неприємні відчуття пов'язані з тим, що через отвір навколо нефростоми може просочуватися трохи сечі. Це явище проходить через 1-2 дня після видалення нефростоми.

медичне спостереження
Після першої процедури дроблення каменів проводиться комп'ютерна томографія і за її результатами, якщо не всі камені були видалені, планується повторне лікування. Наступну комп'ютерну томографію проводять через місяць. У переважній більшості випадків результати комп'ютерної томографії свідчать про те, що в нирках немає каменів і їх дрібних фрагментів.

Стани, що вимагають невідкладної допомоги
Кров'яні згустки в сечі, які можуть вказувати на нирковий кровотеча
Сильний біль в животі може бути ознакою розриву сечоводу і попадання сечі в черевну порожнину
Задишка - ознака скупчення рідини в грудній клітці
Висока температура може вказувати на розвиток інфекції
Неминуще виділення сечі з місця, в якому була встановлена нефростома, є ознакою обструкції сечовивідних шляхів

Цистоскопія

admin — Thu, 07 Mar 2019 18:22:53 GMT

Цистоскопія (уретро-цистоскопія) (від дав.-гр. kystis — «сечовий міхур») — ендоскопічний метод діагностики, що дає змогу за допомогою спеціального приладу (цистоскопа) оглянути слизові оболонки уретри і сечового міхура, вид (Ендоскопії). Уретро-цистоскопія проводиться за допомогою ендоскопа (катетер з оптичною системою), який вводять крізь сечовипускний канал (сечівник) в порожнину сечового міхура.

Покази

Наявність крові в сечі (гематурія). Цистоскопія в даному випадку проводиться для того, щоб точно локалізувати джерело кровотечі - слизова це сечового міхура, уретри або джерело, розташований вище сечового міхура. Тоді будуть призначені ще й додаткові методи дослідження.

Підозра на чужорідне тіло сечового міхура або уретри. Цей метод є практично єдиним, що дозволяє з точністю візуалізувати предмет, встановити його характеристики і розміри, а також паралельно вирішити питання з його отриманням. При наявності зовсім невеликих чужорідних тіл сечового міхура з гладкими краями і поверхнею їх можна спробувати видалити за допомогою цього ж цистоскопа природним шляхом. Аналогічним же чином проводиться і діагностика каменів в сечовому міхурі і їх видалення, якщо розміри і форма каменів це дозволяють.

Пошкодження уретри або сечового міхура травматичного характеру також будуть одним з основних показань для проведення цистоскопії. За допомогою візуального огляду можна визначити місце розташування ударів слизової оболонки, її розривів і травми сечового міхура.

Підозри на онкологічні процеси уретри або сечового міхура є також абсолютними показаннями для проведення цистоскопії. За допомогою даного методу можна візуально визначити пухлина і вирішити питання про її оперативному видаленні.

При цистоскопії відбувається впровадження апарату з оптикою всередину порожнини сечового міхура через уретру, і це може загрожувати занесенням в сечовий міхур флори з геніталій пацієнта. Значить, для проведення цистоскопії необхідна особлива підготовка, так як ймовірність занесення інфекції пропорційна ступеню чистоти геніталій пацієнта, а також залежить від стерильності самого інструментарію. Природно, для проведення процедури всі інструменти ретельно готують і стерилізують, тому важливість правильної підготовки геніталій до цистоскопії стає найбільш важливим питанням. Геніталії необхідно буде ретельно помити з милом і просушити рушником перед самою процедурою. Сечовий міхур повинен бути наповнений, хоча, якщо є проблеми з сечовипусканням і наповненням, допускається проведення і на спорожнену міхур - доктор сам наповнить міхур особливим розчином. З метою зменшення хворобливості і дискомфорту в сечовипускальний канал під час процедури вводять особливий препарат (катежель), його пацієнтам рекомендують придбати заздалегідь до відвідування лікаря.

Нирка

admin — Thu, 07 Mar 2019 18:14:08 GMT

Нирка — (лат. ren, род. відм. renis; грец. νεφρός) життєво важливий парний орган у хребетних тварин, зокрема людини, що розташований в заочеревинному просторі. Основна його функція виведення продуктів життєдіяльності шляхом фільтрації крові. Також нирки беруть участь в регуляції водно-сольового балансу, кров'яного тиску, кровоутворення, кальцієвому обміні тощо.

У зародків (личинок) хребетних спочатку утворюється головна нирка, або пронефрос. Риси будови такої нирки у дорослих особин зберігаються лише у міног. У зародків первинноназемних тварин (амніотів) спочатку закладається протонефрос, потім закладаються тулубові нирки (мезонефрос) та виникає вольфів і мюллерів канали. Однак у другій половині зародкового розвитку у тазовій області утворюються канальці вторинної, або тазової нирки (метанефрос). Мезонефрос функціює протягом усього життя у круглоротих, риб та земноводних

Нирки складаються з мільйонів мікроскопічних капілярних ниркових клубочків та канальців. За 1 хвилину через нирки проходить 1200 мл крові, яка фільтрується в клубочках, після чого в канальцях вибірково всмоктується назад вода та інші речовини. Робота нирок залежить від часу доби — вночі сповільнюється, положення тіла — в горизонтальному посилюється, кров'яного тиску. У нормі за добу виділяється 1,5 л сечі.

Структура тканини нирки має особливу будову, тому належить до паренхіматозних органів.

Нефрон — це структурно-функціональна одиниця нирки, що складається з системи звивистих і прямих епітеліальних канальців, які починаються від кожного ниркового тільця.
Нефрон включає:

капсулу Шумлянського-Боумена
проксимальний звивистий і прямий канальці
тонкий каналець
дистальний прямий і звивистий канальці

Ниркове тільце — це судинний клубочок разом з капсулою Шумлянського-Боумена. Залежно від локалізації і особливостей будови нефрони бувають кіркові й юкстамедулярні. Кіркові в свою чергу поділяються на короткі — 1 %, які цілком занурені в кіркову речовину і проміжні — 80 %,це петлі, які спускаються у зовнішню зону мозкової речовини. Юкстамедулярні нефрони становлять 20 %, вони дуже довгі і глибоко сягають мозкової речовини.

Ендокринний комплекс нирки включає в себе такі види клітин:

юкстагломерулярні клітини — розташовані під ендотелієм і стінці приносної і виносної артеріол, овальної форми, у цитоплазмі є гранули реніну — що виділяються у кров, ренін сприяє підвищенню кров'яного тиску.
клітини щільної плями — лежать біля ниркового тільця, між приносною і виносною артеріолами, не мають базальних складок, особливістю базальної мембрани є те, що вона утворює розчеплення між якими лежать відростки юкставаскулярних клітин, це сприяє контакту між цими клітинами, що необхідно для регуляції синтезу реніну і запобіганню вилущуванню клітин щільної плями. Ці клітини реагують на зміну концентрації натрію в сечі.
юкставаскулярні клітини — розташовані в ділянці судинного полюса ниркового тільця, вважають, що вони продукують ренін, а також еритропоетин.
інтерстиційні клітини — мезенхімального походження, розташовані у стромі мозкових пірамід. Продукують простагландини, які знижують кров'яний тиск.

Захворювання нирок поділяють на запальні (виникають після застуди, стрептококових уражень ротоглотки, внаслідок безпосереднього попадання збудників у сечовивідні шляхи — інфекція сечових шляхів) та незапальні — внаслідок артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, порушень обміну речовин, аномалії розвитку (наприклад, підковоподібна нирка).

Запальні захворювання нирок (гломерулонефрит, пієлонефрит) виникають через кілька тижнів після застуди, стрептококового фарингіту, переохолодження, тощо; можуть супроводжуватись такими скаргами — біль у попереку, підвищення температури, порушення сечовиділення, загальна слабкість. Можуть з'явитися набряки, підвищення артеріального тиску. Якщо з'являються такі скарги необхідно здати клінічний аналіз сечі, звернутися до дільничного терапевта. Ураження нирок запального характеру також відбуваються в перебігу деяких інфекційних хвороб — геморагічній гарячці з нирковим синдромом, лептоспірозі, хворобі, яку спричинює вірус Ебола, тощо.

Незапальні захворювання нирок — нефропатії, тривали час можуть перебігати безсимптомно, але якщо не вживати заходів, прогресує порушення функції нирок. Тому хворим на артеріальну гіпертонію, цукровий діабет потрібно час від часу здавати клінічний аналіз сечі. При виявленні патологічних змін в аналізі необхідно проконсультуватись у нефролога. Ураження нирок з ішемією їхньої паренхіми внаслідок спазму судин нирок відбувається при шоках, колапсі.

У жінок під час вагітності може порушуватись робота нирок внаслідок гестозу: виникати запальні процеси, підвищення артеріального тиску, набряки, виділення білка з сечею. Внаслідок падіння внутрішньочеревного тиску після пологів може розвиватись надмірна рухомість нирки — так звана, блукаюча нирка. Тому після пологів необхідно пройти обстеження у дільничного терапевта або нефролога.

Урологія

admin — Thu, 07 Mar 2019 18:08:40 GMT

Урологія — наука та галузь медицини (підрозділ хірургії), що вивчає захворювання та методи лікування сечовидільної системи людини.

Урологію можна розділити на декілька дрібніших галузей медицини, кожна з яких має вузьку спрямованість.

Андрологія спеціалізується на вивченні та лікуванні чоловічих статевих органів, а також займається проблемами розвитку статевих органів чоловіків. Це можуть бути як вроджені проблеми (наприклад, фімоз у дітей), так і запальні процеси (простатит, уретрит, цистит) і пухлини. Останнім часом, андрологіяприділяє велику увагу вивченню еректильної дисфункції, яка може з'явитися не тільки порушенням нормальної еректильної функції чоловіка, але й призвести до безпліддя.

Цей розділ урології спеціалізується на лікуванні проблем сечостатевої сфери у літніх пацієнтів. З віком у всьому організмі відбуваються зміни, погіршуються багато його функції, в тому числі і захисні. Це не може не позначитися на сприйнятливості до інфекційних урологічним захворюванням, наприклад, уретрит (запалення сечівника). Жінки в літньому віці можуть страждати нетриманням сечі, яке може бути викликане низьким тонусом м'язів органів малого таза після пологів або постійної фізичного навантаження.

Важливою особливістю геріатричної урології є те, що оперативне втручання значно небезпечніше за своїми наслідками.

Дитяча урологія займається лікуванням захворювань і вад розвитку сечостатевої системи у дітей.

Урогінекологія — це наука про зв'язок між урологічними і гінекологічними захворюваннями. Є цілий ряд захворювань, які можна віднести як до області урології, так і до гінекології.

Розділ урології та онкології, що займається вивченням злоякісних новоутворень сечостатевої системи, причинами їх виникнення та патогенезом, розробкою діагностики, лікування та профілактики даних захворювань.